24 лютого 2026 рік
Сьогодні день, який ми знаємо як початок повномасштабного вторгнення в Україні, що триває для нас вже довгих 4 роки, і разом з усією країною здобувачі освіти групи ФБС3/1 з класним керівником Дар'єю Кадубець вшанували пам'ять про цю пекельну та болючу, позначену криваво-червоним кольором, дату у календарі нашої держави.

Ми пам'ятаємо усіх і кожного, хто взяв до рук зброю та став у лави незламної української армії, усіх, хто поклав своє життя за можливість нашого народу з гордо піднятою головою казати: "Ми - українці!", усіх, хто став жертвою терористичної атаки, війни на винищення мирного населення та спроб знищення незламно нації.

Щодня ми чуємо звуки вибухів, відчуваємо біль втрати, бачимо наслідки жорстокості країни-терориста, але разом з тим, щодня ми шукаємо радість в найменших дрібницях: телефонний дзвінок від рідних з фронту, і таке тепле для душі: "Я живий! Я жива!", дитячий сміх, ще одна вистояна ніч та пережитий під звуки сирен день.

Надзвичайно складно, уявити масштаби болю, який Україна та її люди пережили за ці роки незламної стійкості. Проте, ми тримаємося, стоїмо, пам'ятаємо кожного хто постраждав від злочинів війни.

Ми вистоїмо та отримаємо жадану перемогу, бо ми - сильна нація, ми - незламна армія, ми - захисники нашого права на мирне та спокійне життя. І у цей день з великою скорботою, болем та сумом, але з величезною надією що завтра буде мир, що це все жахливий нічний кошмар, а наше життя буде знову щасливим, наповненим радістю та мирним.

Ми вистоїмо - бо ми сини та доньки України.

Слава Україні! Героям слава!

Луцюк Ірина, група ФБС-3/1